Міністр оборони Умєров про мобілізацію, зброю та боротьбу з корупцією

Рустем Умєров — міністр оборони України. Він очолив відомство у вересні 2023-го. Інтерв'ю про підсумки його перших 100 днів на посаді і про можливі новації в міністрерстві.

Про мобілізацію

- Я почну з загального: що, на вашу думку, потрібно змінювати в процесі мобілізації?

По-перше, треба розуміти, що таке мобілізація, бо ми демонізували ці процеси. У нас, на жаль, сприймається, що служити батьківщині — це покарання. А для мене це честь. Ці світоглядні речі треба змінити: і підходи до них, і формати.

Ми готуємо матрицю відповідальності, або матрицю мобілізації, яка має бути зрозуміла суспільству. Ми її обговорюємо з Силами безпеки і оборони, Кабінетом міністрів і Верховною радою. Головний меседж — як можна зайти в периметр для служіння країні, що буде, коли ти зайдеш в нього, як ми тебе будемо тренувати, як ти будеш їхати на злагодження, які будуть відпустки і коли, як ти закінчиш служити і вийдеш з цього периметру, доки йде війна. Тобто всі ці складові дуже змістовні. До цього часу це питання не дуже гарно було відпрацьовано. Його не хотіли торкатись. Моя мета — вирішити ці проблеми. Тому я почав про це спілкуватися з військовими — що вони бажають, що хочуть отримати? Потрібні правила гри. Для всіх.

- Чи не здається вам, що на 10-му році російсько-української війни буде складно змінити ставлення громадян до обов’язку служити батьківщині?

Якщо подивитися, з 2014 року до 24-го лютого 2022-го це питання завжди було. Ми хочемо дійти до кордонів 1991 року. Нам як суспільству потрібно зрозуміти, як ми будемо відвойовувати землі. І в цьому плані мобілізація, демобілізація, відстрочка, соціальний захист — ці питання потребують роз’яснення або змін. Якщо суспільство ставить їх військовим, урядовцям, ми повинні взяти час, щоб відпрацювати і дати відповідь.

-Чи є цей час?

Цього часу завжди немає, але ми повинні це вирішити, бути зрозумілими, відкритими і прозорими. Тому що це безпека країни, це її оборона. Якщо хочемо допомоги суспільства, повинні сказати, як і кого хочемо запросити служити, що буде з цією людиною, коли вона звільниться. Для цього ми готуємо законопроєкт.

- Президент Зеленський на пресконференції озвучив цифру 450-500 тисяч людей — стільки, за його словами, військове командування просить мобілізувати додатково. Як це зробити в нинішніх умовах?

У нас 3,5 тисячі кілометрів лінії, яку ми повинні боронити. Є стабілізаційні дії, є оборонні, є контрнаступ. Я не буду йти в деталі, але вище керівництво просто хотіло дати відповідь суспільству. Якщо військові кажуть Кабміну: "Дайте, будь ласка, нам енну кількість людей" — звісно, Кабінет міністрів і Верховна рада питають, що ми будемо робити з тими, хто вже служить, і що будуть робити люди, яких ми хочемо мобілізувати? Тому ми почали консультації і суспільство буде мати відповіді на ці питання в цьому законопроєкті.

-А коли ми можемо дізнатися деталі?

Найближчими днями. Ми домовимося з Верховною радою, коли будемо його реєструвати.

-На пресконференції в президента запитували, чи підпише він часткову мобілізацію жінок. Або як він ставиться, аби знизити призовний вік з 27 років до 25. І він допустив, що, можливо, варіант зі зниженням призовного віку підпише, якщо отримає належні аргументи. Які категорії ще гіпотетично можуть потрапити під мобілізацію?

Якщо аргументації буде достатньо, щоб суспільство це сприйняло, ми будемо, наприклад, просити призов з 25 до 60 років. По-перше, ми хочемо зробити облік всіх категорій, які будемо пропонувати. Після цього хочемо окреслити, як ми будемо їм повідомляти, щоб це не було як зараз, на вулицях. Після цього хочемо, щоб категорії людей, яких ми будемо просити мобілізуватись, проходили медичний огляд. І тоді ми їм будемо пояснювати, де та як вони зможуть обрати професію.

-Я вас правильно розумію, що визначення цих категорій залежить від визначення базових правил, за якими буде здійснюватись процес мобілізації?

Абсолютно. Як я й казав, ми повинні розробити правила гри.

-Коли ви кажете, що треба цивілізовано сповіщати про необхідність з’явитись в територіальний центр комплектації, чи припускаєте можливість використання, наприклад, додатку "Дія" для цього, щоб не вручати повістки в спортзалі?

Ми працюємо над базами даних. Це електронне сповіщення. Тобто ми проаналізували різні бази даних, десь дев’ять, з різних міністерств. Потім дивимося, як ці бази облікувати. Тому що люди не зовсім розуміють, хто зобов’язаний, хто військовослужбовець, хто ветеран. Тому говоримо про базу даних військовозобов’язаних, про те, як облікувати їх. Після обліку — дивимося, чи та чи інша категорія буде взагалі запропонована на військову службу чи ні. Це величезний механізм, який треба обговорювати покроково.

-Тобто можлива перспектива, що людина, яка підпадає під мобілізацію, отримує запрошення в територіальний центр комплектації, наприклад, на смартфон?

Ми працюємо над цими технічними рішеннями.

-Щодо справедливих правил для тих, хто вже мобілізований — яка перспектива демобілізації?

Слово "демобілізація" ми можемо використовувати тільки після того, як закінчиться війна. Оскільки ворог продовжує бойові дії, ми знайшли рішення, які дадуть можливість людині, яка вже два роки перебуває в периметрі, зрозуміти, які правила будуть для того, щоб вона перепочила або була частково звільнена. Ми працюємо над цим і юридично, і законодавчо, і технічно.

-Виглядає так, що нинішні темпи мобілізації не створюють перспективи для вже чинних військовослужбовців відпочити. Це залежить від кількості нових мобілізованих?

Ні. Ми повинні розуміти, що це питання справедливості для всіх. І ми знайшли рішення, які будуть подані у Верховну раду.

-У цьому законопроєкті, про який ви згадували?

Так. Це буде величезний кластер рішень, які накопичувалися останні два роки. А взагалі наша мета — змінити парадигму, щоб служіння не сприймалося як покарання.

-Головнокомандувач Валерій Залужний нещодавно сказав: "Що стосується питань мобілізації, її не те що потрібно посилювати, а повернути в ті межі, рамки, які працювали раніше". Його також запитали про звільнення всіх обласних керівників ТЦК. Залужний зазначив, що "це були професіонали, вони знали, як це робити, а тепер їх немає". На вашу думку, звільнення обласних воєнкомів в один момент — це була помилка?

Хочу спитати: як суспільство сприймає ТЦКСП?

-На мій суб’єктивний погляд, негативно.

Окей. А воєнкомів?

-Мабуть, так само.

Моя мета — знайти нові рішення старим методам. Я вислухав усіх. Старі методи, які колись працювали, на сьогодні суспільство вимагає змінити. І в цьому плані оте рішення, яке ми разом напрацювали, буде запропоноване Верховній раді.

-І проблема — не в звільненні обласних воєнкомів?

На кожну річ потрібно дивитися цільно. Що було тригером? Чому не працювало? Це вже питання минулого. Зараз, коли йдуть бої за кожне місто, я фокусуюсь на тому, як вирішити питання запиту військових, щоб було достатньо сил і засобів виконати завдання 2024 року.

Про чоловіків призовного віку за кордоном

-Я хочу уточнити ваші слова щодо українських чоловіків, які виїхали за кордон. Як я зрозуміла, ваша позиція — це не примус, а запрошення цим чоловікам повернутися і боронити батьківщину?

Я там говорив про запит на справедливість. І в цьому плані сказав, що є категорії людей, які ми розглядаємо для призову, наприклад, категорія від 25 років до 60. Як ці слова подали, не знаю.

-Німецькі медіа написали, що ви шукаєте способи, як повернути українських чоловіків, які виїхали, для того, щоб вони виконали свій громадянський обов’язок.

Якщо ми ухвалимо рішення по категоріях, запрошення надішлемо усім.

-Чи є у вас цифри щодо того, скільки українських чоловіків призовного віку після початку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон і не повернулися?

Останні півтора місяці ми консолідували всі бази даних. Тобто бачимо, скільки у нас в Україні, скільки за кордоном, перевіряємо це разом з МЗС, тобто у нас є така інформація.

-Чому ви вірите, що частина з цих чоловіків повернеться?

Я взагалі позитивно на все дивлюсь. Вважаю, людей, які хочуть служити своїй нації, набагато більше, ніж тих, які хочуть уникнути цього. По-друге, це моє завдання, зробити все можливе і неможливе в правових рамках, щоб долучити до захисту країни необхідну кількість людей.

-Давайте змоделюємо ситуацію. Чоловік призовного віку за кордоном. По вашій базі він потрапив в число тих, хто мав би бути мобілізований. Він отримує на смартфон сповіщення, що повинен з’явитися в свій територіальний центр комплектації впродовж певного періоду. Якщо людина цього не робить, залишаючись в Берліні, Парижі, або деінде, вона опиняється поза законом.

Перше, ми просто закликаємо цих людей пройти облік. По-друге, після обліку, ми пропонуємо їм різні опції — рекрутинг, де можна обрати спеціальність. Фокус не на те, як покарати людину, а як надати можливості, щоб у військовослужбовця всі питання по безпеці були зняті. Оце наша мета. Які категорії обмежень будуть запроваджені — це вже колективні рішення, і пропустить це Верховна рада чи ні, буде залежати від голосування.

-Але відповідальність за ухилення від мобілізації вже існує.

Ми розробимо правила гри, які дадуть чіткі відповіді для тих, хто не зможе, не захоче прийняти участь в тому, щоб боронити свою країну.

Про питання до Генштабу

-На пресконференції президент зазначив: "Він (Залужний — ред.) має відповідати за результати на полі бою як головком. Разом з Генштабом... Є багато там питань. Є також командувач "Таврії", який оперативним командуванням займався". Що це за питання?

Я не буду коментувати те, про що запитали президента. Є стратегічні, є воєнні цілі — досягаєш або ні. Якщо я мети, яку мені поставили, не досягну — мене теж звільнять. Якщо суспільство вимагає ротацію кадрів, солдат, зміни форматів, підходів — це нормально. Виконання завдань — це наша робота. Я не вважаю, що треба політизувати це питання.

-Командувач "Таврії", про якого згадав президент — це генерал Олександр Тарнавський. Чи обговорюється його можлива заміна?

Міністр має право розглядати всі такі питання. Але чи воно буде зроблено чи ні — не можу сказати, тому що зі своєї сторони ми зараз виконуємо все в штатному режимі.

-Запитання до його служби є?

Останній раз, коли ми бачились, більше спілкувалися по тому, що зараз коїться, скільки ми відбиваємо, як уникнути медійних криз. Тому що іноді росіяни роблять ІПСО, що вони десь "прориваються" і так далі. Тобто я більш по робочим питанням з ним спілкувався.

-Що стосується взаємодії пана Зеленського і пана Залужного. Ви працюєте з ними обома. Яке ваше враження від цієї взаємодії?

Майже кожен тиждень у нас є селектори, Ставки — працюємо поки в робочому режимі. Якщо будуть питання, я — та людина, яка вийде і це доповість. На даний відрізок часу ми працюємо в штатному режимі.

-Це саме можна сказати про відносини президента з головнокомандувачем?

Я взагалі не прихильник того, щоб політизувати військову компоненту. Це, по-перше, неправильно, по-друге — ми виконуємо завдання і в цьому плані на особистості я теж би не переходив. У мій периметр як міністра входять ЗСУ, ГУР і Державна спеціальна служба транспорту. Міністерство оборони керує цими питаннями. Якщо будь-які питання виникнуть, будемо їх вирішувати. Поки на порядку денному був фокус на відбиття ворожих атак на всіх напрямках, де у нас зараз йде зіткнення.

-З одного боку, медіа або окремих публічних діячів звинувачують в політизації цієї теми, у тому, що це розколює суспільство. З іншого боку, впродовж останнього місяця ми спостерігаємо за тим, як депутатка від "Слуги народу", заступниця голови профільного комітету Ради Мар'яна Безугла у своєму Фейсбуці постійно критикує головнокомандувача Залужного. Як ви оцінюєте її дії?

Я в особистості не піду. Якщо міністра можуть викликати у Верховну раду або в Кабмін, так і в рамках демократичного цивільного контролю можуть викликати будь-якого командувача — на це є профільний комітет. Не треба теж це політизувати. ДЦК повинен працювати, це нормальний процес.

-Не так давно відбулася зміна командувача Медичних сил. Ви робили подання на зміну Тетяни Остащенко. І тоді у заяві сказали, що "причини такого кроку очевидні для всіх, хто б'ється в лавах Сил оборони та всіх, хто допомагає". Дійсно, Тетяну Остащенко тривалий час критикували. Але звільнили її все-таки через два роки після призначення і на другому році повномасштабної війни. Що для вас стало поштовхом зробити таке подання?

Є кадрові питання, які були до мене. Деякі, на жаль політизували, деякі зробили публічними. Я радився з колегами, командувачами, головнокомандувачами. Це питання через консультації приймалося. Воно до мене було, ми просто його закрили. Якщо інша людина, яка приходить, може зняти напругу або вирішити виклик — це нормальний прецедент.

-Коли стало відоме ім'я наступного командувача Медсил, Анатолія Казмірчука, у спільноті людей, які власне добивалися звільнення пані Остащенко, можна було помітити певне розчарування, що новим командувачем Медичних сил стала людина з системи. Чи можна очікувати її реформування від людини, яка в ній 30 років?

Ми мали п’ять-сім кандидатів. Консультувалися зі всіма, тут і військові брали участь, і керівництво, тому це було оптимальне рішення, яке ухвалили після співбесіди.

-Тобто з цих п'яти кандидатів Анатолій Казмірчук виявився найкращим?

Спроможним виконати цілі і завдання, поставлені перед ним.

-А ви можете сказати, хто ще розглядався?

Вони всі — відомі люди, не хочу політизувати це. Я це розглядаю як внутрішній контур. Тобто завтра, якщо буде потреба змінити когось згідно вимог або цілей і завдань, будемо це розглядати. Це достойні люди, але рішення було прийнято.

-Як склалася доля генерала Віктора Хоренка, якого звільнили з посади командувача Сил спеціальних операцій?

Це теж перехідне питання було. З Віктором зустрічалися, почув і його питання. Комунікаційно, на жаль, це рішення викликало резонанс.

-Він сказав, що дізнався про звільнення зі ЗМІ — це відповідає дійсності?

Не хочу заходити в деталі, але він знає мою відповідь, ми з ним на контакті.

-Ви з ним мали розмову після його звільнення?

І до, і після — мав, так, і ми зустрічались.

-Він залишається в структурі Збройних сил України?

Не можу сказати, тому що там було рішення, яке він приймав разом з іншими колегами в нашому контурі. Я його почув, мені як міністру було зрозуміло це рішення, і сподіваюсь, ми продовжимо далі працювати.

Про поїздки на фронт

-Чи ви їздите в зону бойових дій, чи зустрічаєтесь з військовими?

Так. На жаль, після деяких подій, які сталися з окремими бригадами після того, як були анонсовані заходи, намагаюсь обережно ставитись до поїздок. Тобто постійно їжджу, але деякі речі не анонсуються, деякі анонсуються вже після того, як ми залишили оперативно-стратегічне угруповання.

-Коли ви зустрічаєтеся з військовими, що вони вам розповідають про ситуацію забезпеченням, з озброєнням? На що скаржаться?

По-різному буває, але це відкрите спілкування — і з командувачами, і з солдатами. Зустрічаємося зі всіма ланками. Десь якщо забезпечення хромає, як РЕБ, РЕР індивідуальні або окопні РЕБи, — намагаюсь потім звертатися до профільних заступників, знаходити рішення.

Про підтримку США

-Сподівалися, Сенат США проголосує за пакет допомоги Україні в грудні, але так виглядає, до цього повернуться аж у січні. Йдеться про 60 мільярдів доларів військової і гуманітарної допомоги. Наскільки критичним для нас є цей пакет?

У військових є така відповідь: ситуація складна, але контрольована. Оці російські фейки, що нібито Сполучені Штати або Європейський Союз від нас відмовилися, не відповідають дійсності. Коли говорити про США, там є декілька питань, які не стосуються України. Є внутрішнє питання стіни на кордоні з Мексикою, яке вони обговорюють. Це як у нас у Верховній раді теж таке відбувається: якщо вам не вистачає голосів, потрібно йти до інших фракцій і домовлятися, але щось і цим фракціям потрібно актуалізувати. Наша остання розмова з міністром оборони Сполучених Штатів — стовідсоткова підтримка по питанню України є, вона відбудеться за процедурою, яку вони зараз обговорюють. Він наголосив, що підтримка продовжиться — це головне.

-Чи це змушує українську сторону переглядати військові операції, ставити щось на паузу?

Ми повинні дивитися, як буде діяти ворог. Ми робимо план оборони, обговорюємо ці питання з партнерами і плануємо продовження співпраці. Питання підтримки фінансової або іншої буде постійно, доки ми не запустимо свою економіку, яку ми, на жаль, не можемо мати в обсягах, що нам потрібні. Це динаміка, з якої ми й починали: статично нічого не буває. Деякі засоби, обладнання або невчасно приходять, або вони закінчились, або прийдуть пізніше. Це операційні питання, щодо яких ми з ними в постійному контакті. І завжди даємо сигнал внутрішньому контуру, що підтримка йде, але ми повинні дивитися на ефективність, продуктивність.

-І можливо десь економити?

І можливо десь переглядати підходи, формати. Іноді, коли питаєш про ефективність, усі захищаються: "ні, це політична налаштованість". Ні, я питаю те, що маю, це моє основне право, щоб ми захищали країну максимально ефективно. Тому сили і засоби в нас повинні бути, але якщо вони йдуть за рахунок партнерів, ми повинні теж відповідати. Кожного місяця у нас є "Рамштайн", ми повинні їм казати, які у нас є спроможності, як ми можемо просуватися і що нам для цього потрібно.

-Чого можна очікувати в принципі в 2024-му на фронті, якщо ситуація в плані забезпечення зброєю і боєприпасами складна?

Ми намагаємося робити можливе і неможливе, щоб все отримати. За останні роки ми отримали достатньо озброєння й військової техніки, щоб дати відсіч і звільнити майже 50% території, яка була захоплена після 24 лютого, відкрити зерновий коридор. Це дає сигнали партнерам, що ми спроможні відвойовувати і амуніція або техніка повинна далі працювати на просування наших сил. Але у світі бувають й інші конфлікти, які забирають ресурси західних виробництв.

Ми починаємо конкурувати за те, щоб купити боєприпаси. Для цього ми розробили стратегію оборонного виробництва в нашій країні і запустили програми по оборонно-промисловому комплексу, щоб зменшити ризик щодо постачання боєприпасів, ракет та іншої номенклатури. Розуміючи це, розробили план, подивилися на внутрішні спроможності, на те, де ми ще можемо купити, і спілкуємося з партнерами. Але все повинно рахуватися не від нашої спроможності, а від того, що буде робити ворог.

Про український оборонпром

-Можете розповісти, як український оборонний комплекс може допомогти вирішити ситуацію з дефіцитом по певних категоріях зброї і боєприпасів?

Ми проаналізували, які спроможності можуть виготовлятися державним і приватним сектором, для того щоб дати замовлення нашій індустрії, дати робочі місця, запустити економіку. Подивилися, яка пріоритезація нам потрібна, щоб вести оборонні, наступальні, стабілізаційні дії. Подивилися з Міністерством стратегічних галузей, як це може виготовлятися, у які терміни, у якій кількості. Ми маємо відповіді на всі ці питання, маємо план. Зараз дивимося на фінансові можливості і — як Міністерство оборони, даємо контракти і гарантії, що будемо це купувати. Також розробили інструменти для спільних підприємств — іноземних і українських. Це величезна робота, яка проводиться спільно Міністерством оборони і Міністерством стратегічних галузей.

-Які категорії озброєння, боєприпасів Україна вже може закрити?

У 2023-му ми багато чого отримали у різних категоріях: ракети, озброєння військової техніки, боєприпаси, інше — номенклатура величезна. Кожного дня ми отримуємо і віддаємо на оперативно-стратегічні угруповання з того, що вже виробляється або комплектується. Цей перелік буде зростати. Ми шукаємо рішення, як це фінансувати, залучаємо західних партнерів.

-Волонтер Сергій Стерненко, коментуючи ситуацію з дефіцитом боєприпасів, сказав, що його можуть частково перекривати FPV-дрони. За його оцінками, потрібно виробляти, закуповувати і поставляти 10 тисяч FPV на день. Це для держави підйомне завдання?

Я своїм колегам сказав: якщо мене через 100 днів звільнять, я зможу суспільству відповісти, що план 2024-го ми зробили. І в цьому плані є кількість по всій номенклатурі включно з дронами. Згідно з потребами зараз починаємо їх закуповувати їх, виробляти, працювати з партнерами, щоб вони теж надіслали як міжнародно-технічну допомогу. Всю кількість, яку озвучують і волонтери, і керівництво, ми можемо виконати.

-Ми в листопаді зустрічалися з батальйоном К-2 і його командиром Кирилом Вересом. Він, з одного боку, відзначив зусилля держави в тому, щоб нарощувати кількість дронів різних категорій. З іншого каже, що в їхньому підрозділі FPV — це на 70% волонтери. Тоді як, він говорить, у Росії це вже все йде з бюджету.

Після того, як ми розробили план на 2024-й, виділили, якщо не помиляюсь, 55 мільярдів грн як перший транш (на дрони — ред). Взагалі цими речами (закупівлею дронів — ред) Міністерство оборони повинно займатися з наступного року. Але я як міністр не зупинив перекидання грошей (на дрони — ред) від Держспецзв’язку на Міноборони, сказав продовжити, тому що ми вже повинні в декілька разів збільшити закупівлі.

Тому як Міноборони зараз працюємо згідно затвердженого плану — пришвидшити і збільшити спроможність закупівлі, виробництва, окремо від вже затверджених 55 мільярдів.

Наша мета — забезпечити максимальною кількістю. Але дуже багато перехідних речей. Навіть останній раз керівництво питало: якщо ви анонсуєте, що так багато було вироблено, чому на ОСУВах, ОТУах є питання? І ми дивилися логістичний ланцюжок, знайшли рішення і зараз вже це відвантажується.

-Історія, про яку президент згадував на пресконференції — про 26 тисяч дронів українського виробництва, які лежали на складі і не могли доїхати до фронту, — це те, про що ви говорите?

Він дійсно давав завдання мені, головнокомандувачу і міністру Федорову, щоб ми знайшли рішення. Ми подивилися: там це навмисно було зроблено, ми це вирішили і зараз вони відвантажуються вже напряму в бригади.

-Деякі цифри щодо українського виробництва зброї і боєприпасів все-таки в публічному просторі звучать. Ми почули, наприклад, від міністра стратегічних галузей промисловості, пана Камишіна, що вже у грудні Україна виробить понад 50 тисяч FPV-дронів. Яку кількість із цих 50 тисяч закупить уряд?

У 2024-му закупівлею всього повинно займатися Міноборони. Але гроші перевели в Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ), яка підпорядковуються Міністерству цифрової трансформації. Ми в цьому році, сподіваємося, це зобов’язання переведемо в Міністерство оборони. Але щоб не зупиняти, оскільки ми працюємо на спільну ціль, ДССЗЗІ робила замовлення напряму у виробників. Виробники почали працювати останні місяці величезними темпами, тому що перекидання цих грошей, їхнє отримання, використання припало на останні місяці. Зараз продовжимо це на перший квартал. Але я вже поставив завдання нашим колегам знайти кошти для того, щоб збільшити це в декілька разів.

-Тобто можна говорити, що з 50 тисяч дронів українського виробництва держава закупить, можливо, навіть усі 50 тисяч?

Набагато більше. Гроші тільки нещодавно були перераховані і вже починаємо працювати. Тобто є, наприклад, 200+ типів дронів, є декількасот виробників — до цього часу більшість цих виробників не працювала в такій кількості і ми почали це тестувати. Іноді дивимося політики, як це робити, дивимося, як доктринально вирішити питання застосування. Є дрони, які як FPV, є бомбери, є морські дрони — їх сотні. Ми дивимося, де і як застосовувати їх ефективніше, як готувати операторів. Питання по дронам, РЕБам, РЕРам, яке було проблематичним, ми почали вирішувати і будемо це масштабувати.

Президент анонсував на 2024-й рік мільйон FPV-дронів. Ви самі кажете, що навіть 50 тисяч FPV на місяць — це поки що виклик в плані виробництва. Як забезпечити цей якісний і кількісний стрибок наступного року?

Ми, наприклад, зменшили величезну бюрократію. Нова техніка в часи війни повинна ставитися на озброєння швидко. Ми працюємо з Мінцифрою, з Генеральним штабом, щоб пришвидшити ці бюрократичні речі. Точно можу сказати, що кількісно ми перевищимо цю цифру.

Про 100 днів на посаді

-Ви нещодавно відзначили 100 днів на посаді міністра оборони. Це, звичайно, нагода говорити про підсумки. Але також цікаво, в якому стані ви отримали міністерство після попередника?

Щоб не переходити на особистості, можу сказати про інституцію. Вона дещо така розгерметизована, частину роботи робили інші міністерства: дрони — Мінцифри, логістику — Мінінфраструктури, закупівлі — всі, включно з волонтерами. Але моє завдання — налагодити процеси, щоб було одне стратегічне відповідальне відомство. Воно не має бути агенцією закупівель. Це інституція, яка робить стратегічне планування разом з ЗСУ, Головним управлінням розвідки, Державною службою спеціального транспорту. Це міністерство під час війни має координувати Сили безпеки і оборони. Потрібно буде зробити реінжиніринг, розробити політики, правила, передивитися, які виклики можуть бути в майбутньому. На жаль, більшість функціоналу або було передано, або недороблено, або не відповідало викликам, тому в цьому плані головна мета стати центром Сил безпеки та оборони і інновацій. В різних підходах і форматах, щоб ми відповідали сьогоденню і були набагато сильнішими, ніж ворог.

-Нещодавно ви презентували агентство “Державний Оператор Тилу”, яке має замінити підходи до закупівель всього, що не повʼязане зі зброєю. Які його можливості?

Питань і проблем багато. Ми вичавлюємо всіх цих людей зі старими практиками. І через це ви будете чути багато звинувачень на нашу адресу. Але головне: ми повинні зробити політику закупівель, запустити окремі агенції з летальних закупівель і нелетальних, які ми зараз зробили. Є перехідний період, але головне, що ми не боїмося брати відповідальність, дивитися на натівські стандарти, залучати американських та європейських партнерів. Ми їм запропонували, щоб вони також передивилися наші контракти, щоб допомогли відбудувати внутрішній ризик менеджмент, комплаєнс і процедури. На жаль, закупки постійно були політизовані. Багато старих практик, які не відповідають сьогоденню і повинні змінюватися.

-А люди, які відповідали за закупівлі за попереднього міністра, залишилися у структурі Міноборони?

Ми зробили ротацію, крім одного заступника міністра. Він відповідає за більш за військовий компонент, а не за закупівлі. Тому в цьому плані ми перезавантаження верхньорівневе зробили. І зараз вже відповідальність моїх нових заступників, щоб перезавантажити всю вертикаль.

-У вас є можливість бути самостійним в кадровій політиці? Немає такого, щоб з Офісу президента когось рекомендували?

Верховний Головнокомандувач, згідно з законом, затверджує заступників і начальників департаментів. Але до цього часу я отримував підтримку від президента. У змінах й реформах його умова чітка — жодного компромісу. КРІ, який він ставить: все, що гарно для України — гарно і для мене. Більш нічого не вимагає.

Які ваші плани на 2024 рік?

Ту розгерметизовану, політизовану, не відповідну деяким викликам інституцію треба зупинити. Треба бути єдиною цілісною системою, яка працює на результат. І ми повинні мати всі спроможності для стратегічної мети — кордонів 1991 року. У 2024-му будемо робити все, щоб досягти військових цілей, які ми собі поставили.

Олена Ремовська в проекті "Ремовська Інтерв'ю"