Народний Рух України у Херсонській області
Доброго дня, дорогі радіослухачі! Це «Радіо Куреш» і програма «Званий гість» і я її ведуча - Альме Емірсалє.
Сьогоднішню нашу програму ми хотіли б присвятити проблемам сьогодення, взаємодії Меджлісу кримськотатарського народу та політичної партії «Народний Рух України».
Сьогодні гостями нашої студії є Луцик Сергій Петрович – голова Народного Руху України в Херсонській області та Павло Гавриш – член Народного Руху України.
Доброго дня!
Павло Гавриш: Доброго дня!
Сергій Луцик: Доброго дня!
Ведуча: Ми всі є свідками того, що відбувається саме сьогодні, цими днями, у Верховній Раді одним із таких нагальних питань щодо деокупації Донецької та Луганської областей. Але перш ніж перейти до цих питань, мені хотілося б трішечки заглянути в історію.
Всім відомо, що між політичною партією «Народний Рух України» та Меджлісом кримськотатарського народу існує взаємопідтримка з моменту їх створення. Наскільки підтримується саме зараз ця взаємодія?
Що Ви можете сказати стосовно цього питання? І перше питання я хочу задати Вам Сергію Петровичу.
С.Л. : Суттєва підтримка, і так історично склалося, що Народний Рух України в складі мав багато представників кримськотатарського народу на чолі з Рефатом Чубаровим і Мустафой Джемілєвим. І це,скажімо так, у побутовому рівні багато моїх знайомих і друзів є представники цього народу, висловлювали і висловлюють підтримку Народному Руху, і ті люди, які давно вийшли вже або не спів працюють, то вони завжди з теплотою ті часи, коли це було дійсно на ентузіазмі, коли це було мощно, коли держава Україна ставала, власне кажучи, державою. Це дуже приємно і завжди викликає потяг до співпраці з нашими друзями і з тим, що скажімо ті нагальні проблеми, які зараз існують у цього народу, викликають жвавий відклик і підтримку членів Народного Руху України.(НРУ)
В: Дякую. Таке питання, Павло Олександровичу до Вас.
20 лютого 1991 року в Криму ( на той час це Кримська область) відбувся референдум, на якому піднімалось питання про відтворення Кримської Автономії. НРУ виступав тоді проти. З чим це було пов’язано? Не могли б Ви нагадати нам, нашим слухачам?
П.Г.: Я думаю, що наші слухачі знають історію, але хотілося б просто пригадати цей факт, а саме: коли порушувалось питання щодо відновлення Кримської Автономії, НР застерігав, щоб не вийшло так, що, на жаль, відбулося уже сьогодні. НР тоді застерігав, щоб це не була територія, де не було б реалізовано право корінних народів щодо своєї території. І під цим кутом зору ми тоді говорили, в якому форматі повинна бути Автономія. І ми застерігали також стосовно того, що було визначено базування Російського флоту в Криму, що це, і тоді і зараз, міна уповільненої дії. На жаль ті застереження, про які ми говорили на початку створення Автономії не були до кінця усвідомлені владою, що і призвело до анексії Криму. Тому сьогодні ми платимо досить високу ціну, це життя наших патріотів, які сьогодні захищають Україну, її цілісність, територіальну недоторканність на Сході. Ще раз наголошую, це тисячі життів. І якщо ми знову повернемось до історії 91 року, НРУ бачив Кримську Автономію як територію, де будуть реалізовані права двох корінних народів України. І обов’язково, щоб ця територія була в складі унітарної держави Україна. І на сьогоднішній день така ж сама позиція. Ми відстоюємо, бо нам іще важче буде говорити, тому що ми повинні говорити повернути Крим в Україну і після того говорити про те, яким чином ми можемо зробити все, щоб такого в майбутньому в історії не повторилось. Але сьогодні наше завдання – це повернення Криму в Україну.
С.Л.: Відновлення справедливості. І покарання тих людей, які зараз репресують у Криму. Там люди зникають, треба знайти і судити тих, які зараз це творять.
П.Г.: Ну і, безумовно, треба сказати про те, чому сталося це. Всі знають, що були порушені міжнародні договори щодо територіальної цілісності України. І одним із гарантів цілісності та недоторканності була Росія, а саме керівництво Росії порушило всі міжнародні права і таким чином цей правовий нігілізм спричинив певний хаос в правовому міжнародному полі. Сьогодні ми повинні і це питання вирішувати, щоб в майбутньому жодна країна, яка виступала гарантом суверенітету іншої країни або в цілому в світі, не могла порушити ці міжнародні права. Тому що, якщо таке стається, то виникає взагалі питання щодо міжнародного права в світі і його реалізацію безпосередньо, якщо виникають якісь конфліктні позиції або в стосунках між країнами.
В.: Дякую.
І наступне питання трішечки підведемо до сьогодення, того, що відбувається в стінах Верховної Ради України. Ми знаємо, що з 16 січня всією Україною відзначають дні Героїв захисників Донецького аеропорту і до того може прив’язати те, що відбувається у ВР. Сьогодні було прийнято зміни в Закон про деокупацію Донецької та Луганської областей. Розкажіть, будь ласка, Ваше бачення. Що там відбулось, якою інформацією Ви володієте?
П.Г.: Ну зараз іще, можливо, зарано говорити про всі перипетії прийняття цього закону. Він буквально тільки-но був прийнятий, тому аналітику можем побіжно сказати про те, що було прийнято, і найголовніше, я так думаю, це те, що уже збройна окупація Сходу названа не АТО, а дії, необхідні для забезпечення національної безпеки, оборони, стримування і відсічі вже Російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях. І оця ключова фраза «відсіч Російської збройної агресії» говорить про те, що це не та дефініція, якою ми довгий час говорили, що це була АТО. Нарешті ставляться, після смерті багатьох наших патріотів, деякі крапки над І стосовно того, що відбувається на Сході. На мій погляд, це є чергова війна Російської імперії у вигляді сьогоднішнього керівництва щодо України. І сьогодні ми також ми відзначаємо 100-річчя Української революції. Всі ми добре пам’ятаємо 17 - 19-ті роки , пам’ятаємо і Крути, які незабаром будемо відзначати, які нам нагадують про те, які у нас є сусіди, і яким чином Україна повинна захищати свій суверенітет, дбати про свою міць, дбати про свої Збройні сили. І сьогодні, в тому числі і з прийняттям правок до закону також поставлені крапки над І, але ті правки, які були пропоновані нашими народними депутатами, Віктором Кривенком і Павлом Кишкарем, на жаль не були враховані. Я думаю, більш докладніше можна буде через деякий час поспілкуватись безпосередньо з нашими народними депутатами, які більш детально розкажуть про те, які правки були внесені до Закону членами НРУ і, безумовно, ми говоримо про те, що нарешті в правове поле виходять норми, коли сусідня держава буде нести відповідні санкції щодо порушення міжнародних прав. А саме, іще раз наголошую, що Україна не несе відповідальності за дії, які відбуваються на окупованій території. Чому я наголошую на цьому? Тому що, на жаль, не всі українці усвідомлюють, що відбувається досі на Сході. Вони думають, що це дуже легко, в тому числі і одержувати якісь соціальні виплати і т.д. і все решта, Україна повинна щось робити там. Можете собі уявити, не дай Бог, щоб біля вашого городу хтось стоїть із кулеметом, а вас змушують, щоб ви щось робили. То що ви будете робити? Тому усвідомлення небезпеки нам необхідно для того, щоб ми, в першу чергу, дбали про якість своїх Збройних сил, вони сьогодні вже значно інші і мають і потенціал, і вишкіл і все інше для того, щоб захистити суверенітет України на Сході.
В.: А стосовно результатів голосування? Просто підготувалась до ефіру і є таке, що в залі засідання 271 депутат проголосував «за», 27 не голосували, «проти» - жодного депутата не виступили і «утримавшихся» також немає. Але в цілому це 298 депутатів із можливих 450, відсутні десь 152 депутати (нехай із поважних причин), але все ж таки, питання щодо захисту території, інтересів держави 298 депутатів і лише 271 з можливих 450. Як Ви вважаєте, чи мають право такі депутати знаходитись в стінах ВР і захищати інтереси народу?
П.Г.: Я думаю, що коли ви приходите на роботу, то ви знаєте є свій графік роботи. Ви одержуєте відповідні кошти у вигляді зарплати. То, я думаю, що за 25 років можна було усвідомити, що робота народного депутата це є робота в Парламенті, для того, щоб забезпечити правове поле в Україні, яке б дозволяло і державі, і суспільству розвиватися. І тому на сьогоднішній день було дуже багато таких дисциплінарних моментів в ВР, але, на жаль, вони не спрацьовують, тому що, на мій погляд, найголовніше усвідомлення кожним народним депутатом де він знаходиться, заради чого і для чого. Особливо під час збройної агресії, точніше сказати – війни, з Росією, з керівництвом Росії, яке розв’язало цю війну, і тому недопустимо таке ставлення до прийняття важливих і, певним чином, доленосних рішень такого закону, як ми обговорюємо, для українського народу. І якщо народний депутат не бере участі, то це свідчить в тому числі і про їхнє ставлення до себе, та й в цілому до України.
В.: Дякую. Сергію Петровичу, а от що стосується майбутнього Криму. Ми знаємо як на сьогодні внесені зміни щодо реінтеграції Донецької та Луганської областей, але немає інформації щодо Криму. Яким Ви бачите майбутнє Криму? Які мають бути внесені зміни в ст.10, здається, Конституції України щодо Автономної Республіки Крим? Яким взагалі майбутнє Криму бачите?
С.Л.: Скажімо, як пересічний громадянин або причетний до лав НРУ, то зараз рано говорити, бо політичний статус Криму ще буде, напевно, змінюватись і з тим, що у нас виникло. Щоб такого не повторилось, треба його міняти, звичайно, але ж я бачу, що кримськотатарський народ у складі чи кримської області, чи іншого якогось утворення, повинен створити автономне утворення, щоб там процвітати і жити в ладі із своїми культурними надбаннями, які у нього є. Кримськотатарська культура є складовою частиною українського народу. Вона повинна розвиватись в якомусь автономному утворенні, який буде там у Криму. Скажімо так. Щодо автономного Криму, у мене свого бачення немає як то все утвориться, як то буде зроблено, я гадаю, що це обговорення треба починати вже зараз. І коли Крим деокупують, і він стане частиною незалежної України, то щоб все було підготовлено, і правовий статус Криму, і правовий статус народу, який там населяє. Отакі справи. Щодо того, коли це станеться, то, на жаль, немає таких термінів, щоб можна було б сказати, чи через 10 років або через 3 роки. Це може статися і через тиждень і може статися через 30 років. Це звичайно, що нам не підвласне.
В.: Згодна. Питання щодо прав, інтересів корінного народу, все ж таки про майбутнє Криму. Особисто Ваша думка, чи мають це документально за певними законами, підтверджено, закріплено, що корінний народ має якісь певні преференції, особливості саме на цій території?
С.Л.: Я гадаю, що корінний народ, звичайно, на тій території, де він жив віками, має якісь преференції, і повинні бути якісь преференції для цього народу, то є безумовно. Тому що культура народу розвивається тільки тоді, коли народ почуває себе вільним на якійсь території. Немає гноблення там, утисків і все інше. І розквіт всякого народу в таких умовах буває, коли немає закріпачення чи захолопчення, тобто ніяких утисків не повинно бути для розвитку.
П.Г.: Я думаю, треба нагадати, що Крим є і здравницею України, і туристичний центр, який є складовою України. Безумовно, демілітаризація – це перше питання, друге питання – це статус території, де вільно можуть забезпечувати свої потреби як кримські татари, як українці, так і інші народи, які проживали багато віків на цій території, для того, щоб реалізувати своє національне право у відродженні своєї культури, історії, звичаїв. Від примноження його і треба сказати словами владики української автокефальної церкви Святослава про те, що ми повинні бути сильні в різноманітті. Тобто, якщо хтось каже, що різноманіття це є не зовсім добре, то нам треба наше різноманіття культурне, національне зробити таким, щоб воно було міцним і допомагало розвитку як національних товариств, як корінних народів, так і в цілому Української держави. Щоб кожен громадянин незалежно від національності відчував себе громадянином України, який несе відповідальність як за сьогодення в Україні, так і за її майбутнє, в тому числі і Криму.
С.Л.: Краще і не скажеш Треба іще пам’ятати, що Крим має дуже великий економічний потенціал як щодо зони відпочинку, і щодо енергетики, портів тих же ж. А зараз Крим перетворений у військову базу. «Непотопляємий авіоносець».
В.: Дякую. Спираючись на все вищесказане, я хочу поставити таке питання. На Вашу думку, чи достатньо зараз робиться владою, в тому числі Херсонською (мається на увазі і міста і області) для внутрішньо переміщених осіб? Це і переселенців з Криму, і з Донецької – Луганської областей щодо їх захисту соціальних потреб. Це і соціальні гарантії - і виплати, працевлаштування, і житлове забезпечення. Чи відомі Вам якісь випадки стосовно того, що влада робить для того, щоб захистити своє населення?
П.Г.: Ну, перш за все, треба сказати, що категорія ВПО для України в новітній історії це категорія, яка дуже вразлива. І сьогодні сказати про те, що державою виконується все під час війни, це буде не зовсім правильно. І все, що можливо на сьогоднішній день в умовах війни і в умовах економічної ситуації в Україні, безумовно, намагаються реалізувати свій соціальний захист, в тому числі і ВПО на Херсонщині. Але до ідеального, безумовно, іще нам треба дійти. Тому що це пов’язано як із документами, які залежать не тільки від структур, що видають їх, а й від людей, від їхнього ставлення до своїх документів, наскільки вони зрозуміли, що треба зробити, в якому форматі подати документи, до кого, як це зробити?
І безумовно, ви знає на рівні міста були частково задоволені або частково вирішені питання з житлом через різноманітні програми. Це не говорить про те, що воно уже вирішено повністю, але є такі у нас приклади. Крім того є добудови, на рівні області також, але це не говорить, що питання житла вирішено. Сказати про те, що на рівні міста або області уже не існує проблем з ВПО це дуже коректно буде сказано. Вони існують, але по мірі можливостей вони вирішуються і допомагається тим людям, які потрапили у складні життєві обставини. Все залежить від активності як безпосередньо тих, хто потребує цієї соціальної допомоги, і емоційного стану, так і від тих, хто надає якісні соціальні послуги. Тобто це органи соціального захисту, органи державної влади, місцеве самоврядування, які також повинні розуміти, що люди, які втратили і житло, і роботу вони в емоційно важкому стані і треба розуміти всі ці речі і відповідно намагатися ці питання, які порушують ВПО з розумінням ставитися до всіх проблем, ну і по-можливості їх вирішувати.
В.: У мене під час Вашої відповіді виникло одне таке питання. Наприклад з Криму дуже багато громадян України приїздять до Херсону щодо оформлення документів українських. Чи багато тут є центрів надання адмін послуг? Як Вам відомо, чи є це проблемою для Херсону? Адже окрім жителів Херсонської області вони мають допомагати і кримцям?
П.Г.: Я знаю про те, що на межі з Кримом в Генічеському, Каланчацькому районах були відкриті центри надання послуг, які б допомагали мешканцям Криму одержувати документи, які свідчать про те, що вони є громадянами України. І на скільки я знаю, там ці питання вирішуються і в тому числі облаштування цих центрів надання адміністративних послуг.
В.: Дякую. І таке питання на останок. Крим – це тимчасово окупована територія. Де-факто – Російська Федерація вважає Крим зараз своєю територією. І щодо майбутніх виборів президента Російської Федерації. Чи не вважаєте Ви, участь кримчан у цих виборах чи не ставить взагалі питання щодо легітимності цих виборів в цілому?
С.Л.: Звичайно, щодо міжнародного статусу окупованої території, то це виглядає як вибори під дулами автоматів. Тобто легітимності ці вибори, на мій погляд, не мають зовсім. А щодо позиції Російської Федерації, то вона вважає, вони мають легітимність. Але що ми беремо за міжнародне право чи право агресора розпоряджатися і виконувати там якісь дивні речі, такі як вибори, які викликають подив світової громадськості. Я гадаю таким чином, якщо немає ніякого сенсу і легітимність цих виборів під великим питанням.
П.Г.: Але я думаю, що будь-які вибори повинні проводитись в рамках державотворення. На сьогоднішній день Крим є окупованою територією, і я не знаю яка із сторін в міжнародному праві може визнати вибори на окупованій території, вибори, які проводить країна-агресор? Це просто нонсенс, і думаю, що це не є питанням для обговорення, тому що воно апріорі є таким, що такого не може бути в природі. Ну це так само, як ми умовно кажучи взяли би паралель з іншими військовими конфліктами, чи то 2-га світова війна, чи то там інші конфлікти, де б йшла війна і країна-агресор проводила вибори і говорила, що це її територія і таким чином, буцім-то, стверджувала, що це є територією, яка навіть бере участь у виборах тої країни-агресора.
В.: Дякую. І таке запитання, в цілому рік 2018 тільки-но розпочався. Плани на найближче майбутнє Вашої партії, в Херсонській області? В цілому? Щодо сьогоднішньої наприклад ситуації в Донецьку і Луганську, Криму? Ваша позиція. Будь ласка.
Л.С.: Дивіться, по-перше ми бажаємо, щоб представники кримськотатарського народу приймали участь у НРУ і залучити більше представників цього народу до роботи нашої партії; по-друге, ми розглядаємо питання щодо тісної співпраці партії з організаціями кримськотатарського народу. Це дуже важливо і наразі зараз вони обговорюються постійно. Щодо Донбасу, то таке питання щодо деокупації, яке вже назріло, то воно має показати приклад в подальшому для деокупації Криму. Тобто буде він чи збройним шляхом, чи політичним, але той досвід, який набудемо в цій боротьбі, відкриє нам легший шлях до залучення цих окупованих територій і надання умов щодо розвитку кримськотатарської народності в Криму.
В.: Дякую. Ви Павло Олександровичу?
П.Г.: Перш за все, я хотів би розказати, що була ініціатива щоб 2018 рік хотілось би визнати роком української мови. І НРУ виступив з ініціативою, щоб 2018 рік це не просто рік української мови, це усвідомлення більшістю громадянами України того, що українська мова – це не тільки засіб спілкування, сьогодні це і частина нашої безпеки, це і частина нашого розуміння, що ми живемо в багатокультурній країні, де українська мова є мовою спілкування між різними національностями. І сьогодні ми це доводимо в рамках ради національних товариств при обласній держ адміністрації, де є представники і польського народу, чи товариства, які представляють росіян, також говорять українською мовою. І це іще раз підтверджує, що фраза керівництва країни-агресора, що вони почали захищати російськомовне населення, є апріорі нікчемною. Тому на майбутнє, безумовно, це плани об’єднати тих людей, які мають український державницький стрижень, в лавах НРУ і створення таких умов для того, щоб як Херсонська область як частини України, так і в цілому Україна могла здобути нову якість як держави, так і розвитку суспільства через, перш за все співпрацю різними товариствами національними, в тому числі і з Меджлісом, і ми сподіваємось, що отакий український державницький стрижень є об’єднуючим для всіх громадян України, для всіх національних товариств задля спільного нового майбутнього України. Де кожен народ може розвиватися, де кожен народ може показувати культурні надбання і це тільки зміцнювати Україну, а не її роз’єднувати. І ще раз нагадую, що наша сила в нашому різноманітті. І це основний із гасел, який також Народний Рух буде сповідувати в сьогоденні.
В.: Щиро дякую! А я нагадую нашим слухачам, що це «Радіо Куреш» і програма «Званий гість». Я її ведуча – Альме Емірсалє, гостями нашої студії сьогодні були: Луцик Сергій Петрович – голова Народного Руху України в Херсонській області та Павло Гавриш – член Народного Руху України.
Ще раз дякую!
П.Г.: На все добре!
Л.С.: На все добре!